Відповідь на запит "Як пережити біль втрати?"
У житті кожної людини рано чи
пізно настає момент втрати найдорожчих. Хоча це і неминуча частина нашого
життя, але втрата дорогої для нас людини є дуже болючим переживанням. Чим
важливішою людина була у нашому житті, тим болючіше ми будемо відчувати її
втрату.
.png)
СТАДІЇ ГОРЯ. Знання про стадії проживання
горя допоможуть зрозуміти, що з людиною відбувається, коли трапляється непоправне, на якій стадії зміни вони
знаходяться, або де була до цього та, що можна зробити, щоб полегшити даний процес.
ПЕРША СТАДІЯ - ЗАПЕРЕЧЕННЯ. «Я не можу в це повірити»,
«Такого не може бути», «Це трапилось не зі мною!». Це початкова стадія, у
вигляді тимчасового захисту, що проявляється заціпенінням і шоком. Вона може
супроводжуватися зниженням мислення і дій. Перші години, дні і навіть тижні
людина просто відмовляється приймати те, що трапилося. Це може супроводжуватись прогалинами в пам’яті (людина
не може згадати події попереднього дня, не пам’ятає, коли в останнє їла…); дезорганізацією
(забуває чи губить ключі або телефон), неадекватною реакцією на будь-які події
(поводить себе не так, як звичайно).
На цій стадії людині важливо не
тікати від проблеми, важливо говорити про те, що хвилює з рідними та друзями, не
відмовлятись від підтримки.
ДРУГА СТАДІЯ – ГНІВ. «Чому я? Це
несправедливо!», «Ні! Я не можу це прийняти!». Коли відбувається
усвідомлення того, що зміни реальні і вже нічого не можна змінити, то
заперечення часто переходить в злість, іноді лють. Люди схильні злитися,
відчуваючи біль і шукати винних, звинувачуючи когось або щось в тому, що
сталося.
Обговоріть це все з рідними чи
друзями, які разом з вами пройшли через те ж саме, розкажіть, що саме ви
відчуваєте. Так ви дасте вихід своїм страхам і почуттю провини, отримаєте
підтримку близьких.
ТРЕТЯ СТАДІЯ – ТОРГ. Це період
надії, людина тішить себе думками, що трагічну подію можна змінити. Людина
намагається укласти угоду з Богом, з життям, сподіваючись, що всі її проблеми
зникнуть «Якщо я пообіцяю це робити, ти не допустиш цих змін в моєму житті».
ЧЕТВЕРТА СТАДІЯ – ДЕПРЕСІЯ. «Я
такий нещасний, хіба мене може щось турбувати?», «Для чого щось робити, якщо нічого
не змінити?». Коли людина, яка перебуває у скорботі, розуміє, що торг не дав
результатів, що трагічні зміни є реальними, вона впадає у стан пригніченості,
депресії. Опускаються руки від безвиході і енергія залишає
тіло, людина втрачає сенс свого життя.
В таких ситуаціях людині краще
розповісти оточуючим про те, що саме сталося. Адже в цей період людина прагне
співчуття та розуміння з боку оточуючих.
П’ЯТА СТАДІЯ – ПРИЙНЯТТЯ. «Я не можу змінити це, але я можу
жити далі з цим». Коли людина розуміє, що трагічні події відмінити неможливо,
померлий не повернеться, вона рухається до стадії прийняття. Розуміння того, що
вона повинна з цим змиритися. Вперше на цьому етапі люди починають оцінювати
перспективи. Хоч і важко, але рухатись уперед треба. На стадії прийняття людина
вчиться жити в нових умовах.
Під час проживання втрати важливим
завданням є віднайти втраченому місце в нашому житті і в нашій памʼяті. Тут
особливе місце посідають ритуали. Це написання листів померлому, складання
фотоальбому, написання книги памʼяті, встановлення памʼятників… Все це допоможе
усвідомити те, що відбулось, і надати йому певного значення. Ритуали допомагають
віднайти спокій та прийняття.
Не соромтесь відкриватись
оточенню і дозвольте про себе потурбуватись. Пам’ятайте, жити далі – не означає
забути близьку людину.
ЯК ПІДТРИМАТИ ЛЮДИНУ ПІСЛЯ
ВТРАТИ?
Кажуть, людині треба прожити одну
весну, літо, осінь, зиму, прожити свята і день народження без людини, яку вона
втратила. Це ніби метафоричне проживання та прийняття того, що сталось. Щоб
підтримати людину у цих складних переживаннях, достатньо бути поруч після
новини, запитати: «Як ти?», «Чим я можу допомогти?». Нам не потрібно казати, як
людині почуватись, а дозволяти їй почуватись так, як вона почувається.
Дайте можливість
виговоритись/проплакатись, згадайте хороші історії, разом перегляньте світлини.
ЧОГО ГОВОРИТИ НЕ ВАРТО?
У жодному разі не говоріть фрази
типу: «Бог забирає найкращих»; «візьми себе в руки», «будь сильним/ою»; «все
буде добре», «ти ще молода/ий»; «на все воля божа». Фактично, це заперечення
емоцій і людина почуває себе винною за такі переживання. Краще щире: «Я не
знаю, що сказати, але я поруч».
КНИГИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПЕРЕЖИТИ
ВТРАТУ БЛИЗЬКОЇ ЛЮДИНИ
ДЖУЛІЯ САМЮЕЛЬ «Переживаючи горе»
Авторка книги Джулія Самюель –
професійна психологиня, вона тривалий час працювала у хоспісі, а також
неодноразово допомагала своїм клієнтам пережити смерть близької людини. В
основу цієї книги лягли історії з її професійного досвіду. Звісно, багато речей
про які пише авторка, є очевидними, але книга може терапевтично підтримати у
тяжкий період.
ДАВІД ФОЕНКІНОС «Ніжність»
Книжка французького режисера, сценариста
й письменника Давіда Фоенкіноса про втрату і відродження. Молода дівчина Наталі
щаслива: вона має успішну роботу й люблячого чоловіка, з яким у них особлива
історія знайомства. Але доля розпорядилася інакше: Франсуа збила машина.
Здавалось би життя закінчилося в той день, коли він залишив її. Але ця історія
не лише про втрату, а й про те, яку роль в нашому житті здатні відіграти люди,
на яких ми не розраховували.
ДЖОАНА ДІДІОН «Рік магічного
мислення»
Документальні записки про те, як
пережити втрату. "Рік магічного мислення" присвячений тому, як
пережити горе та втрату. Як? Ніяк. Просто жити і визнавати, що тобі погано,
так, що ти готовий померти. Саме це робить Джоан Дідіон: "Я хотіла
кричати. Я хотіла, щоб він повернувся". Джоан – репортажник за своєю
природою – пише сухо, уривчасто, прямолінійно, різко, іноді навіть грубо. Де
вона бере цю сміливість – вести прямий репортаж про смерть свого чоловіка, не
зрозуміло, але робить це так, що хочеться закарбувати, запам'ятати, зафіксувати
кожну фразу. У документальних нотатках про життя, особливо про найстрашнішу
його сторону, Джоан Дідіон немає рівних.
АНДЖЕЛА НАНЕТТІ «Чоловік, який
вирощував комети»
Маленький хлопчик Арно живе зі
своєю дивакуватою мамою Міріам та молодшим братом Бруно у скромному холодному
будинку, де вони ледь перебиваються. Арно ніколи не бачив свого батька. І
оскільки хлопчик понад усе мріє знову мати батька, з дня на день він з
нетерпінням чекає на комету, яка має здійснити його найзаповітніше бажання:
мати батька.
Хлопчик гріє себе думкою, що його
батько живий і просто дуже зайнятий, тож неодмінно одного дня повернеться. Але
реальність виявляється жорстокішою. Це дуже щемка й метафорична історія про
силу мрії й родинне тепло, з яким не страшний ніякий холод.
Відповідь на запит "Як справлятися з панічними атаками?"
Що таке панічна атака?
Панічна атака — це відчуття страху та тривоги, яке може
охопити нас досить раптово та зазвичай супроводжується інтенсивними фізичними
симптомами, такими як запаморочення, задишка та прискорене серцебиття.
Під час нападу панічної атаки відчувається жах, ніби ось-ось
станеться щось погане. Ці відчуття можуть виникати навіть тоді, коли реальної
небезпеки немає.
Цю вкрай неприємну симптоматику можна приборкати завдяки
технікам першої психологічної самодопомоги. Використовуйте всі техніки одразу
або поодинці. Добре поєднувати дихання з техніками на заземлення.
Дихання по квадрату: 4 секунди видихай, 4 секунди пауза, 4 секунди вдих, 4 секунди пауза. Обов'язково починай із видиху!
Правило 5: Назви 5 предметів, які бачиш довкола себе. Назви, якими є будь-які 4 предмети на дотик (відчуй та перелічи їхні характеристики). Назви 3 речі, які ти зараз чуєш. Назви, яким є запах будь-яких 2 предметів. Назви, яким є смак 1 предмету.
Рахування в голові: 2+5=7; 7-3=4; 4×4=16; 16/2=8 і т. д.
Згадайте алфавіт та назвати щось на кожну літеру алфавіту.
Це можуть бути тварини, імена, місця, їжа тощо. Така вправа залучить іншу
частину мозку та відверне увагу від страху та тривоги.
Метелик: постав праву руку на ліву сторону грудної клітки, а
ліву на праву (таким способом утворюючи з рук щось на зразок метелика).
Легенько постукуй – почергово правою, потім лівою (або навпаки). Так 120 разів
по 3 підходи. Також можна обійняти себе за плечі та погладжувати руки зверху
донизу.
Сканування тіла: Починаємо з ніг. Відчуй пальці на ногах
(затиснути та розтиснути їх), потім стопу і п'яту (перекачуйся з п'яти на
стопу), гомілку, коліна, стегна, сідниці, таз, поперек, спину, пальці на руках,
кисті, руку, плечі, шию, підборіддя, щелепу (тут обачно, зверни увагу на неї,
якщо вона затиснена, то потрібно легенько зажати сильніше і тоді розслабити),
язик, губи, все лице.
Якщо у людини поруч виникла панічна атака:
Залишайтеся з нею. Допоможіть людині зрозуміти, що ви
тут, щоб допомогти їй, що вона в безпеці, і вона впорається з цим.
Скажіть їй добрі слова. Важливо залишатися позитивним і
таким, що не засуджує. Нагадайте людині, що панічна атака має тимчасовий характер.
Проведіть дружню бесіду. Захоплююче спілкування може
допомогти відволікти людину від її стану.
Використовуйте всі вищевказані методи для того, щоб повернути людину в теперішній момент.
Зустрічі в рамках проєкту "Завжди поруч"
У період війни та постійної невизначеності підтримка для
кожного з нас є важливою і потрібною. Вона допомагає нам пережити важкі реалії
сьогодення. Саме тому щотижневі зустрічі для педагогів коледжу з метою
психологічної підтримки в рамках проєкту "Завжди поруч" є важливими
та необхідними. Вони допомагають освітянам налаштуватися на робочий тиждень,
віднаходити власні ресурси, стабілізувати емоційний стан, який безпосередньо
впливає на здобувачів освіти та роботу вцілому. Обмін досвідом, розбір складних
ситуацій, спільне знаходження правильних рішень не тільки полегшує освітній
процес, а й робить його більш ефективним та комфортним.
Починаємо робочий тиждень правильно
09 січня у Класичному фаховому коледжі відбулась чергова
ранкова зустріч педагогічного колективу у рамках проєкту "Завжди
поруч", під час якої представники адміністрації та педагоги на основі
запропонованих психологом закладу вправ мали змогу гармонізувати свій емоційний
стан, підвищити самооцінку та розвинути позитивну професійну "Я-концепцію".
В останні дні осені у Класичному фаховому коледжі стартував
проєкт психологічної підтримки педагогів "Завжди поруч". Практичний
психолог закладу презентувала проєкт педагогічному колективу, акцентувавши
увагу на його важливості та основних завданнях, а саме: підвищенні рівня
обізнаності педагогів щодо психологічної травми, посттравматичних стресових
розладів; формуванні практичних навичок щодо надання здобувачам освіти допомоги
в умовах війни; сприянні відновленню емоційної стабільності в стресовій ситуації,
розвитку психологічної стійкості в дітей та дорослих.
Після презентації розпочався підготовчий етап проєкту, який
пройшов у формі онлайн-опитування, яке допомогло з'ясувати актуальні запити
педагогів та спланувати подальшу роботу.
У перший понеділок зими відбулася перша ранкова зустріч, під
час якої практичний психолог закладу провела вправу на стабілізацію
психоемоційного стану педагогів. Після цього були відпрацьовані техніки
активізації власного ресурсу та розвитку психологічної стійкості. В кінці тижня
у теплому колі однодумців викладачі обговорили проблемні ситуації, висловили
слова підтримки.
Реалізація проєкту "Завжди поруч" у коледжі
сприятиме не тільки збереженню, а й зміцненню психологічного здоров'я учасників
освітнього процесу.
