ПОРАДИ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ
ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК
- У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам як наодинці, так і в присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з іншого - цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
- Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, спробуй якнайшвидше виправити становище. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, швидше за все почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, врятувати тебе від подальшої біди.
- У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допомогти подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя й болю. Буде корисно заздалегідь домовитися про екстрений зв’язок людьми, яким довіряєш, на випадок повернення думок про самогубство.
- Поширеною помилкою є очікування, що інші самостійно здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібний контакт, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому нести важкий тягар.
- Причиною виникнення або посилення пригніченого стану є занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати вважати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю, і якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
- Почуття відчаю самостійно не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги.
- Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, розгадай кросворд, помалюй, пограй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.
- Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
- Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитовній розмові до Бога, який повсякчас напоготові вислухати тебе.
- У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
- Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога,соціального педагога, психотерапевта, психіатра.
_____________________________________________________________
ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ
ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ
.png)
Причини
суїцидальних проявів у молоді:
- складна сімейна
ситуація;
- проблеми у навчанні;
- втрата або зрада близької
людини;
- розрив стосунків із
коханою людиною;
- міжособистісні
конфлікти;
- проблеми з
дисципліною або законом;
- проблеми в
спілкуванні з однолітками: тиск з боку групи однолітків; тривале перебування у
ролі жертви;
- високі вимоги до
підсумкових результатів освітньої діяльності (іспити, ЗНО);
- сімейна історія
суїциду;
- небажана вагітність,
аборт і його наслідки;
- зараження
ВІЛ-інфекцією або хворобами, що передаються статевим шляхом.
НА ЩО ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ БАТЬКАМ?!
.jpg)
ü - схильність до
необачних і безрозсудних вчинків;
- надмірне споживання
алкоголю чи таблеток;
- раптове
впорядкування своїх справ, приготування до смерті;
- нехтування зовнішнім
виглядом;
- постійне прослуховування
сумної музики та пісень;
- самоізоляція від
родини та знайомих;
- зміна добового ритму
(активність вночі та сон удень);
- збільшення або
втрата апетиту;
- млявість та апатія;
- неможливість
сконцентруватися та приймати рішення;
- уникнення звичайної соціальної активності, замкненість,
самотність;
- почуття провини,
низька самооцінка;
- різка зміна звичок, втрата
інтересу до захоплень, хоббі, спорту, навчання;
- невизначені плани на майбутнє;
- агресія, прагнення
того, щоб інші залишили в спокої, роздратування;
- спроби втекти з
дому;
- тривалий і
яскраво виражений песимізм
у відношенні до майбутнього;
- самоушкодження
(порізи на руках).
Словесні ознаки суїцидальної поведінки:
ü - розмови, прощання або жарти
щодо бажання померти;
- повідомлення про
конкретний план суїциду;
- повільна,
маловиразна мова;
- вияв безпорадності і
залежності;
- розпач і плач;
- самозвинувачення;
- безпосередні заяви «Було
б краще вмерти» або «Я не хочу більше жити»;
- висловлювання: «Вам
не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», aбо «Вони пошкодують, коли я піду».
Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:
ü - безпорадність,
безнадійність;
- переживання горя;
- ознаки депресії;
- почуття провини або
відчуття невдачі, поразки;
- надмірні побоювання
або страхи;
- почуття власної
малозначущості;
- неуважність або
розгубленість.
ВИДІЛЯЮТЬ ДЕСЯТЬ ОСНОВНИХ МОТИВІВ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ СЕРЕД МОЛОДІ
1. Переживання образи, самотності, відчуженості,
побоювання бути незрозумілим;
Реальна або уявна втрата батьківської любові,
нерозділене кохання, ревнощі;
Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків,
розлученням батьків;
Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність
собою;
Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;
Страх перед покаранням;
Любовні невдачі, вагітність;
Почуття помсти, погроз, шантажу;
Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль,
співчуття;
Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів
(«ефект Вертера»).
ЩО Ж РОБИТИ? РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ
Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі.
Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину.
Говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти, як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.
Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми.
Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («що трапилося?», «розкажи мені», «давай поговоримо про це»).
Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми.
Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю.
Дайте можливість вашій дитині знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що краще знаєте вихід із кризової ситуації.
Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.
Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідно обійматися 8 разів на день.ü
Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами.
Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана.
Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.
Якщо ви відчуваєте, що дитина відхиляє вашу допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.
Якщо бачите, що контакт не налагоджується — потрібно обов’язково звернутися до фахівців (практичного психолога, соціального педагога, психотерапевта, психіатра).
ПОРАДИ БАТЬКАМ НА КОЖЕН ДЕНЬ:
1. Будьте уважними до своєї дитини, цікавтесь її життям.
2. Показуйте дитині, що ви її любите (частіше
обіймайте).
3. Підтримуйте в складних ситуаціях.
4. Умійте вислухати свою дитину.
5. Будьте тактовні.
6. Не залишайте дитину наодинці з проблемою.
7. Не порівнюйте вашу дитину з іншими.
8. Разом шукайте конструктивні підходи до вирішення
проблем.
9. Не читайте нотації.
10.
Не ігноруйте дитину.
11.
Не говоріть «Хіба це
проблема», «Ти живеш краще за інших» тощо.
12.
Не смійтеся над
проблемами дитини.
13.
Дайте дитині
можливість зрозуміти, що ВОНА НЕ ОДНА!
_____________________________________________________________
